Харків – багатонаціональне місто, яке завжди славилось повагою і толерантним ставленням до людей іншої  нації. Заселялось місто українцями і росіянами, а з початку XIX ст., після відкриття університету, кількість іноземців значно зросла, причому тут мирно співіснували німецька, польська, єврейська нації. В сучасній історіографії не достатньо приділялось уваги національним меншинам, їх внеску в розвиток міста, створенню ними громадських організацій та осередків суспільно-політичного життя. Задача автора – заповнити цей пропуск.

 Польська національна меншина займала особливе місце в житті нашого краю. Природно, що на Лівобережній Україні, особливо на Слобожанщині, було значно менше поляків, ніж на Правобережжі, але їх чисельність постійно зростала. В 70-ті рр. XIX ст. в Харківській губернії проживало, за даними Географічно-статистичного словника Російської імперії, 1050—1700 поляків [10, с. 180]. Проведений в 1897 р. перший перепис населення показав збільшення кількості поляків. Питання про національність в цей перепис не ставилось, але кількість польського населення можна встановити по рідній мові, а також – по віросповіданню. Рідною визнали польську мову 5910 чоловік, серед римо-католиків рідною її вважали 5648 чоловік. 3969 з них проживали в місті Харкові. Ця кількість становила 0,2% всього населення губернії [2]. Цілком природно, що така компактно осіла колонія прагнула  налагоджувати зв’язки зі співвітчизниками, не втратити національних і духовних традицій, передати їх своїм нащадкам.

В кінці XIX ст. осередком суспільного життя поляків Харкова був любительський театр. В ньому приймала участь польська інтелігенція міста. Не менше, як двічі на рік, в Оперному або Драматичному театрах відбувались постанови польською мовою. Як правило, це були невеликі п’єси, між якими в антракті був  буфет. Всі кошти, отримані під час вистав, йшли на благодійницькі заходи: передавались на користь найбідніших польських сімей [5], на існування богодільні при Харківській Римо-Католицькій Церкві [6] [5. – 1886. – 5 грудня; 6. – 1895. – 26 жовт.]. Крім благодійницької мети, яку переслідували актори, постанова вистав дозволяла спілкуватись рідною мовою, виступати в національних костюмах, бути в курсі літературних новинок і знайомити з ними інших. Звичайно, що діяльність такого театру зіштовхнулась з перепонами, які чинила влада. Для постановки драматичних творів польською мовою необхідно було одержати дозвіл генерал-губернатора, який повідомляв повітових ісправників і поліцмейстера, і ті, хто володів польською, повинні були бути присутніми на виставі [12, с. 39].

В 1896 р. Харкові відкрилось ще одне польське товариство – піклування про бідних римо-католицького віросповідання. Устав цієї релігійної організації був затверджений Міністерством внутрішніх справ 21 грудня 1895 року. Мета Товариства – здійснювати допомогу непрацездатним особам, або тим, хто не має засобів до існування, сприяти влаштуванню та вихованню сиріт, надавати одноразову допомогу тому, хто її потребує. До складу товариства входили католики без різниці станів, які сплачували внесок в розмірі 5 руб. на рік. Всіма справами управляв Комітет товариства, що складався з 9 членів. На момент утворення Товариство піклування налічувало 140 чоловік [5. – 1896. – 31 січ.]. 

Це не перше товариство такого роду в Російській імперії. До цього виникли  Товариства піклування в Москві, Петербурзі, Одесі. Основними формами діяльності товариств були допомога бідним, пошук роботи для безробітних, піклування про дітей найбідніших членів общини.

В серпні 1897 р. при Товаристві піклування була відкрита школа для бідних, яка за програмою нагадувала реальне училище і складалась з двох відділень – молодшого і середнього. В програму входило вивчення Закону Божого, російської мови, арифметики, географії, чистописання, співу і рукоділля.  В школі безкоштовно навчався тридцять один учень і, також безкоштовно, надавались всі підручники і шкільні прилади [6. – 1897. – 17серп.]. З появою Товариства піклування пожвавилась діяльність польського театру, який віддавав усі кошти від своїх постанов на користь товариства.

Духовним осередком поляків в Харкові виступала Римо-Католицька Церква...

Див. Польська діаспора у Харкові * Diaspora Polska w Charkowie